Фото: Юрій Бондарєв

Валентина Ануфрієва – дитяча письменниця, викладачка, PhD дослідниця. Почала писати казки для своїх маленьких племінниць, які живуть далеко. Казки в листах стали засобом спілкування і зближення. Наважившись видати першу книжку, не може зупинитися.

В 2018 році світ побачила фантастична повість-пригода «Петро і дракон» українською мовою та «Петя и дракон» російською для дітей 10-12 років+. А в 2019 році – книжка-гра «Буквоїди» для дітей 6+ та повість-розмальовка «Казки Зачарованого Лісу» для дітей 8+. «Буквоїди» увійшли до короткого списку премії «Книжка Року 2019». Рукопис дитячого детективу «Котофеєви» (книжка видана в 2021 році), увійшов до короткого списку здобувачів «Корнейчуковської премії» (2020).

Інтерв'ю записала Анна Ткаченко

- Привіт.

- Привіт.

- Розкажи, хто є письменниця Валентина Ануфрієва? Світ більше знає тебе як філологиню і викладачку. До того ж ти здебільшого займаєшся управлінням якістю в охороні здоров'я і навіть, якщо не помиляюся, робиш PhD дослідження за цією тематикою. І раптом дитяча письменниця? Звідки? (ховає хитру посмішку моя інтерв’юерка – талановита маркетологиня Аня Ткаченко, оскільки знає мене цілу вічність в усіх цих іпостясях. Прим. тієї, яку інтерв’юють).

- Ти вже все перерахувала. Я дійсно філологиня, давно працюю в охороні здоров'я і, захоплюючись простотою і ефективністю принципів управління якістю, викладаю ці підходи лікарям, медсестрам і медбратам та менеджерам. Власне всім, хто мене чує. До того ж ці «іпостасі», як ти кажеш, дуже допомагають мені організувати процеси зараз, коли «писанина в стіл» перестала бути такою, а рішення видати книгу визріло.

Фото: Олена Дудар

- Це ж як так вийшло?

- Пишу я давно. Завжди любила працювати з текстами, писала навіть вірші. Проте не сприймала все всерйоз. Пам'ятаєш як нас виховували? Спочатку треба отримати серйозну професію, а потім вже займатися творчістю. Мені пощастило. Я об'єднала професію і творчість. Закінчила факультет англійської мови в Горлівському інституті іноземних мов, де ми ще й літературу вивчали від античності до сьогодення. Читала запоєм. Так саме, як ото зараз пишу (сміється. Прим. інтерв'юерки).

Фото: Катерина Птаха

Завжди несміливо мріяла видати свою книжку, уявляла своїх читачів. Переїхала до Києва, майже одразу пішла працювати в приватну клініку, де спочатку займалася перекладами. Там і менеджмент якості підтягнувся зі своїм системним підходом. Писала. «Петро і дракон», наприклад, саме в той час і народився. В далекому сьомому чи восьмому році. Підросли племінниці і почали активно надихати тітоньку на спілкування. Оскільки вони далеко від мене проживають, нам довелося шукати способи. Наприклад, «Казки Зачарованого Лісу» починалися як листи. Я писала дівчатам про мої пригоди в паралельному всесвіті. Так, лист за листом вийшов цілий рукопис. І я подумала, а що як видати книжку. Написала синопсиси, анотації, розіслала по видавництвах і стала чекати… На ті листи чекаю відповіді й досі (знову сміється. Прим. інтерв'юерки) в кінці-кінців взяла справу у власні руки і … Котофеєви – моя шоста книжка і перша, яку я роблю з видавництвом.

- Як шукаєш натхнення?

- Якщо чесно, воно саме приходить. Інколи варто взяти до рук стаканчик з кавою і вийти на прогулянку з песиком. Ранкова тиша, туман, самотні перехожі – оп, і натхнення підкралося. Іноді люди такі яскраві, що автоматично починаєш придумувати для них альтернативний світ. Наприклад часто бачу пару. Він на величезному чорному бмв, вона на тендітній білій хондочці. Паркуються одне за одним і стоять годинами розмовляють. Навіть від автівок не відходять. Так і стоять біля узбіччя. Ми з Магнусом (песик письменниці. Прим. інтерв’юерки) встигаємо пройти повз разів зо три, холодно жах, а вони набалакатися не можуть. Ось вже і готова сцена, а в голові історія...

Фото: Ольга Черниш

- Що робити, якщо на останній сторінці зрозумів, що все має бути по-іншому? 

- Яке питання гарне!!! Зі мною такого ще не було. Але. Я б занотувала ідею альтернативного варіанту. Поносила б її якийсь час. А потім «на тверезу голову» обирала: а) переписувати (маловірогідно, ненавиджу переписувати), б) написати книгу-квест з двома сюжетами, коли читач сам обирає, якому варіанту слідувати (наприклад, дійшов до сцени, де «по-іншому», а там інструкція «Якщо ви вважаєте, що герой повинен вчинити так, читайте далі. А якщо так, йдіть на сторінку таку». І так в кількох ключових точках сюжету). Я чула такі книжки вже є. Думаю про те, щоб написати щось подібне.

Фото: Тарас Безпалий

- Видати книжку це дорого?

- Якщо коротко, то да. Над книжкою не тільки автор працює, але й редактор, коректор, ілюстратор, верстальник. Всім їм треба заплатити. Плюс якість паперу, друку, обкладинки. Плюс зберігання, логістика, продажі. Якщо довго і детально – потрібен мінімум двогодинний ефір.

- Письменники пишуть без помилок?

- Звісно ні! ПАмІлки і оТруківкІ в нашій справі часті гості. Руки за думками не встигають. тому любимо ми коректорів дуже! Святі люди! Вичитують, виправляють.

Фото: Юрій Бондарєв

- Люди зараз читають менше, ніж сидять в Інстаграм?

- Люди багато читають. Я це бачу по виставках і ярмарках. Діти багато читають! Нещодавно з дітьми-блогерами познайомилася. Як вони читають! Я в захваті! Але й в інсті люди багацько сидять. Мабуть, щоб відповісти на твоє питання треба провести дослідження. Не готова відповісти з впевненістю, не вистачає даних (Це в мені дисертант говорить).

- Чому казки часто починаються зі слів «жили були»?

- Ще одне прекрасне питання! Я думаю, щоб втаємничити, розмити реальність того, що відбувається і не видати місце й час. Знаєш, як іноді вказують «Всі співпадіння з реальністю випадкові». А як ні? А як є вони дверцята в казковий світ? Ось абстрактне «жили були» і не дає нам дізнатися, де саме і коли, щоб не нагрянути в казку і не почати шукати «магічне вирішення своїх проблем», як казав Ґеґрід в Гаррі Поттері.

- Чи буває в тебе таке, що геть нічого не вигадується?

- Буває, звісно. Але часто доводиться себе стримувати Почекай, допиши спершу статтю, потім писатимеш про пригоди агента Магнуса – песика під прикриттям зайця – якого розвідка впровадила на ферму до кролів, щоб розслідувати...

- Що робити, якщо нічого не вигадується?

- Я створюю собі куточок максимального комфорту і слухаю «тишу». Точніше звуки навколо. Кавоварка шипить, з причиненого вікна чутно, як проїхав тролейбус, сусіди грюкають. Часто Історії потрібно нагледітися і наслухатися того, що відбувається навколо письменника і вона сама попроситься на папір. У мене не працюють способи щоденної рутини а ля «обов’язково пишіть 2000 слів на день». Я скоріше бачу внутрішнім поглядом подію чи героя, приймаю рішення, що хочу це описати і багато розмірковую про цього героя. Який він, які події можуть з ним трапитися, як він вчинить. Занотовую уривки думок і образів, виходить план. З часом план наповниться деталями і вже тоді сідаю описувати.

- Ти пишеш Казки. А які книжки сама читаєш?

- Люблю фентезі. Толкін, Льюіс, Урсула Лє Гуїн, Меріон Зіммер Бредлі, Макс Рідлі Кроу. Космічну фантастику також. Роджер Хайнлайн one love! Класику. Лев Толстой захоплює, перечитую часто. Міфи. О-о-о, міфи поглинаю, обмірковую, перетравлюю, перечитую.

- Чому нові книжки так по-особливому пахнуть?

- Тільки, т-с-с-с. Жодній живій душі! Вони чарівні! Всі до одної. Ось як, скажи на милість, з абстрактної думки в голові письменника «жили були» народжується біленька, в яскравій обкладинці, тепла на дотик, ароматна книжечка?

Фото зроблене під час публічної читанки

«Підступні» питання ставила Анна Ткаченко https://www.instagram.com/av.tkachenko/.

З моїх слів записано вірно (можливо…). Валентина Ануфрієва https://www.instagram.com/skazki.volshebnogo.lesa/.